У синтетичному повітрі є небезпека захворіти думками синтетичними.
А між справжнім / несправжнім – тонка межа зворотної реальності. І якщо її розгледіти добре, то можна і не вживати нічого вже.
Але раз і назавжди впустивши це марево – вчитися жити у стані іншому. Ці тексти «гребуть». Особливо, якщо читати їх залпом.
Тексти «гребуть». Якщо читати їх натще. Токсичні і болючі.
Галюциногенні і сакральні.
А часом просто немислимо (навіщо аж так?!).
Такі! нові вірші Христі Венгринюк.
