Жанр цієї експериментальної прози балансує на межі художньої оповіді та есеїстики. А сам текст – це іронічна суміш безглуздих гасел, поширених переконань і стереотипів, символів і концепцій. ХХ століття постає перед читачем не як послідовність історичних подій, а як набір фактів – хаотичних, на перший погляд, але насправді ретельно дібраних, щоб витворити образ минулого, який западає у пам’ять, спонукає до роздумів і переосмислень.
