ам, де закінчується Україна, немає абрикосів.
Дивно, але вони зникають простісінько на кордоні, маркуючи простір і стаючи для когось символом дому. Дому, який уже десятий рік намагаються відібрати. Дому Любові Якимчук — авторки цієї збірки. Дому героїв цих віршів. Нашого спільного дому.
«Абрикоси Донбасу» — це вірші, які повертають у реальність, моментами воєнну і страшну, а моментами — солодку і рідну. Це одинадцять поетичних циклів, які розпочинаються з абрикосів у касках, пригадуванням дитинства і домом, який живе у свідомості тільки завдяки пам’яті. Написані на початку російсько-української війни, у 2014 році, ці поезії досі звучать болем, люттю і єдиним прагненням — побачити абрикоси Донбасу. Нехай обпалені війною, але українські.
