Українська емігрантка й поетка рефлексує щодо своєї країни й своїх же коханців. Набагато цікавіше слідкувати за пластикою думки авторки — намацування самоідентичності (знову ж, особистої й національної — ці паралелі тут наскрізні), посттравматична самотерапія, вимушений самоаналіз. У «Польових дослідженнях з українського сексу» героїня озвучує ідеї того щирого фемінізму, про який в Україні говоритимуть набагато пізніше, — не стільки ненависті до чоловіка, як усвідомлення себе як жінки.
