«Польові дослідження» направду збурили українську літературу 1996 року. Так в Україні не писали. Що це: провокація? Назва роману, а також деякі відверті — як на 90-ті роки — сцени натякають, що так. Потік свідомості? Так: із довгими реченнями, якими думає жінка-інтелектуалка, українська поетка, яка приїхала викладати до США й стикнулася там із болючими для себе питаннями української ідентичності та сприйняття України за кордоном. Ба більше: «Польові дослідження» вважається першим феміністичним романом сучасної української літератури, що виразно продовжує традицію цього жанру, започаткованого на Заході, — а тому був схвально зустрінутий там, перекладений багатьма мовами світу. Для України ж цей твір, перевиданий понад десять разів, сьогодні став класикою, без якої сучасну літературу — і жіночу інтелектуальну прозу зокрема — годі уявити. (УІК)
Українська емігрантка й поетка рефлексує щодо своєї країни й своїх же коханців. Набагато цікавіше слідкувати за пластикою думки авторки — намацування самоідентичності (знову ж, особистої й національної — ці паралелі тут наскрізні), посттравматична самотерапія, вимушений самоаналіз. У «Польових дослідженнях з українського сексу» героїня озвучує ідеї того щирого фемінізму, про який в Україні говоритимуть набагато пізніше, — не стільки ненависті до чоловіка, як усвідомлення себе як жінки.
