Монографія складається зі "Вступу", трьох аналітичних розділів і фінальної частини.
У першому розділі під назвою "Меморіальна He-story. Павло Ар'є і Володимир Лис" проаналізовано травму Другої світової війни і спроби її опрацювання в сучасному українському суспільстві з точки зору чоловічого досвіду, створеного письменниками-чоловіками. Своєю чергою в другому розділі під назвою "Меморіальна Shy-story. Марія Матіос і Оксана Забужко" досліджуються жіночі досвіди й емоції, пов'язані з Другою світовою війною і їхнє значення в якості травматичного меморіального спадку для ідентичності сучасних українських поколінь, що його жіноче письмо намагається скерувати у слушному напрямі. А третя частина книжки – "Their story? Our story? Голокост" – звертається до єврейського досвіду Другої світової війни, який до першого десятиліття ХХІ століття був витіснений з української культурної пам'яті. У цьому розділі, на додачу до роману Каті Петровської "Мабуть Естер" як контекстуального підмурку, авторка звертається до фотографій, що документують Голокост єврейського населення в київському Бабиному Яру. В останньому розділі монографії аналізується травма нинішньої війни на Донбасі, яка переплітається з травматогенними досвідами Другої світової війни, повоєнної епохи і періоду трансформації після 1991 року. Ілюстративним матеріалом для моїх роздумів у цій частині є культурні події, що відбулися в українському суспільному просторі після київського Євромайдану 2013-14 років, есеї Івана Дзюби, фільм "Донбас" Сергія Лозниці, фільм Ігоря Мінаєва "Какофонія Донбасу" і проза Володимира Рафеєнка.
