Українську художню прозу неможливо уявити без вагомої літературної спадщини Григора Тютюнника. Письменник у своїй творчості обрав жанр традиційний для нашої літератури ‑ оповідання, коротка повість. Правдивість зображуваних характерів, художня майстерність у відтворенні людських вчинків, емоцій ‑ це те, чим найбільше приваблює він читача. Живописець правди ‑ так можна б визначити і його творчі принципи, івесь лад душі, а відтак і стиль, позначений яскравою індивідуальністю митця.
Віталій Дончик:
«За підрахунками бібліографів, Гр. Тютюнник написав чотири десятки оповідань і новел, п’ять повістей, кілька нарисів, есе, рецензій, спогади «Коріння», кіносценарій за романом «Вир». Він розкрив прекрасний і неповторний український національний характер у його найрізноманітніших ‑ світлих і темних ‑ людських виявах, і сам був яскравим утіленням цього національного характеру. Його високоталановита, народжена з традицій і водночас глибоко сучасна творчість є неминущим художнім надбанням XXстоліття, візитною карткою українського народу в світовій культурі».
