Ім’я Миколи Жулинського ‑ це вже певний рівень, запорука того, що книга буде цікавою та інформативною і знайде свого читача. Микола Григорович відомий літературознавець, вчений-дослідник, від гострого погляду якого не висковзне жодна деталь, жоден важливий аспект. Його стилістика фахово вишліфована й інтелектуально розлога.
Книга «Слово на сторожі нації» ‑ це добірка влучних літературно-критичних робіт, есеїв та мемуарів, присвячених всім тим, хто свого часу доклав зусиль до українського націєтворення, хто стояв на сторожі слова і словом завойовував нові вершини й відстоював своє майбутнє і майбутнє своєї країни.
Микола Жулинський:
«І Тарас Шевченко, і Пантелеймон Куліш, і Франко, і Леся Українка, і Борис Грінченко, і Михайло Грушевський, і багато інших українських подвижників на ниві національної літератури і культури, державного будівництва, духовного відродження нації стали великими не завдяки багатству та почестям, а завдяки усвідомленню та сповненню свого національного обов’язку. Тільки ті, хто вірить у національний ідеал, який визначає духовне і політичне життя нації і стимулює її енергію для державного самоздійснення, вповні усвідомлюють свій національний обов’язок і прагнуть його виконати. Будь-якою ціною. Як писав Іван Франко: «Ми мусимо серцем почувати свій ідеал, мусимо розумом уяснювати собі його, мусимо вживати всіх сил і засобів, щоб наближуватись до него, інакше він не буде існувати...».
В’ячеслав Брюховецький:
«...Немає в українській літературі жодного більш-менш відомого автора, про якого не сказав би свого слова Жулинський. І це неперервне розпросторений знань про наше письменство він розпочав давно ‑ десятиліть три тому, у часи ще не дуже сприятливі для цього... Здається, для Миколи Жулинського немає не його тем, жанрів, напрямів, літературних шкіл».
Ярослав Голобородько:
«Своєю творчою діяльністю М.Жулинський спрямував літературознавство в річище, яким традиційно розвивалася національна художня думка, ‑ духовного джерела для спраглих і духовних орієнтирів для діяльних».
