Кому вдивовижу, якщо майстра слова (поета), нарівні з володарем барв (живописцем) і чарівником звуків ( композитором) величають митцем? Кожен із них у своїй царині власними засобами намагається створити мистецький образ. Отож, ще з доби Відродження знані всеосяжні таланти, що поєднували в одній особі кілька обдарувань, якими наділяє природа людину, - малювали, віршували, виливали душу в мелодії чи водночас були ученими й будівничими.
Павло Тичина - музикальній поет, він справді - живописець слова; в його віршах злютувались воєдино три мистецтва - музика, малярство й поезія.
Малюнки поета - це ніби підготовчі матеріали до талановитого втілення поетичних задумів. Як нотатки, побіжні записи й щоденники. Тільки там, у ловах, а тут - в олівці, акварелях, вугіллі й олійних фарбах. У генія нема нічого другорядного; будь-яка дрібниця в його пошуках - це велич і слід велетенської праці.
