Іван Багряний (1906-1963) - письменник, творчий доробок якого дійшов до співвітчизників лише через багато років після його смерті. Репресований у 1932 році, засланий на Далекий Схід., він пережив втечу, знову арешт, еміграцію в Німеччину. Важливим явищем в українській літературі є його роман "Людина біи над прірвою" та повість "Огненне коло", дія яких відбувається у роки Другої світової війни.
Головні герої цих творів - прості українці, які намагаються боротися проти світу насильства, представленого двома тоталітарними системами - радянською та нацистською.
У 1992 році письменникові посмертно було присуджено Національну премію ім. Т.Г. Шевченка.