До збірки увійшли два твори відомого українського письменника і перекладача Б. Д. Антоненка-Давидовича – повість «Смерть» та збірка оповідань «Сибірські новели». Центральний персонаж повісті «Смерть» – український інтелігент Кость Горобенко. Колишній прибічник Петлюри, він був членом різних українських організацій. Але потім зрікся свого коріння і вступив до лав більшовицької партії. Та і серед більшовиків Горобенко почуває себе чужим «Сибірські новели» – це низка неповторних людських доль і характерів, яким з того чи іншого боку довелося пройти через криваву машину ГУЛАГу. Ці характери і долі – більш ніж реалістичні, тому що вони – свідчення письменника, який дивом вижив у страшному пеклі
У симбіозі художності й документалістики Борис Антоненко-Давидович створює один із болючих артефактів табірної прози. У психологічних портретах його героїв, наче в дзеркалі, відображена жорстока муштра тоталітарного режиму. Автор показує характер людини, яка перебуває в перманентному страху, нікому не довіряє й заражена повсюдною панікою. Оскільки сам письменник та літературознавець пережив довгі роки репресій і відчув режим ГУЛАГу на собі, більшість його героїв — це справжні люди. Усі ці новели додавалися Антоненком-Давидовичем у течку «Як умру, то прочитайте» — так письменник сам іронічно казав про свою творчість після ув’язнень.
