«У пам’яті численних поколінь читачів Васильченко залишився майстром малої прози. У створеному ним художньому доробку затишно почувала себе українська людина, бо це був її світ багатої й щедрої української землі, заселеної талановитим народом, який із свого ґрунту черпає джерела талановитості, сильний єдністю зі своєю землею. Це був світ, у якому панували Добро й Краса, торжествувала художня справедливість. Це був богоприсутній світ. Васильченко володів по-дитячому оптимістичним поглядом на життя і назавжди залишиться першим українським дитячим письменником, який писав яскраво і привабливо.» (Ігор Михайлин)
