У книжці розповідається про незвичайну літературну й особисту долю визначного українського письменника Степана Васильченка (Степана Васильовича Панасенка), який жив і творив на зламі двох століть (1879-1932). До революції він змушений був поневірятися, зазнав переслідувань, безробіття, злиднів, тоді як його чудовими повістями й оповіданнями з життя селян, учителів і дітей зачитувалися на Україні.
У радянські часи – він визнаний класик української літератури, усіма шановний письменник, педагог, громадський діяч.
Книга видається до 100-річчя від дня народження. Видання розраховане на масового читача.
