Роман присвячений пам’яті Ганни Макушинської.
Галичина завжди була ласим шматком для багатьох країн, поки не стала жертвою агресії двох найбільших тиранів ХХ століття – Гітлера й Сталіна. Після Другої світової війни більшість території Галичини відійшла Радянському Союзу, а вузенька смужка на заході – до Польщі.
Радянський і польський уряди надумали вчинити «взаємний обмін народами», евакуювавши українців з території Польщі до України, а поляків – із західних областей України до Польщі. Прості селяни цьому противилися, тікали з хат, переховувалися. Влада обох країн тиснула на населення; відбувалися масові вбивства, пограбування, підпали цілих сіл.
Поляки й українці почали ставитися один до одного вкрай вороже, вбачаючи в самому існуванні інших етносів на своїх теренах першопричину власних страждань. На зміну довоєнній ідилії приходить жахлива різанина… Здавалося, серед цього пекельного хаосу не могла зберегтися жменька старовинних родинних прикрас, але збереглася…
