Великий історичний роман, якого так бракує сучасній літературі. Багатолінійний сюжет із кількома хронологічними пластами. Павло Загребельний створює культ будівлі Софії Київської — передає не релігійний трепет, а вагомість архітектурної пам'ятки, над якою працювали довгі роки істинні митці та яку оберігали як культурну святиню. Він пропонує хроніку історії храму як симбіоз християнської та язичницької традицій — адже їхнє поєднання й формує унікальність нашої культури. Філософсько-історичний текст, у який занурюєшся з головою, — без спекуляцій на ностальгії та без бідкання над травмами. Роздуми про культурно-історичний контекст як вони мають бути.
