Карпати - дуже "домашні" гори, особливо в своїй центральній частині. Невисокі, з некрутими схилами, всуціль вкриті лісами й полонинами. Лише подекди на поверхню виходять пісковикові валуни-останці, як провісники далекого майбутнього гір, коли гори відкриють своє кам`яне нутро і подаруть людям того дуже-дуже далекого часу самоцвіти, що сформувалися в гарячих глибинах давно погаслих вулканів.
Скельний масив біля села Бубнище, що в 15 кілометрах від Болехова, здавна приваблює людей своєю незвичайністю, загадковістю, таємничістю й особливою аурою. Навіть у такому "нераеставрованому", "дикому" стані скелі вражають і притягують допитливих відвідувачів.
Тисячи людей залишили свої сліди на піщаних стежках, і кожен по-своєму побачив їх, і щось своє виніс з Соколової гори. Там хочеться не просто бути, а залишитись, аби пізнати історію глибиною від сотні мільйонів років до кількох тисяч. Бо власне про такий тривалий період можна говорити біля цих кам`яних велетів.
