Часом з нашими рідними стається щось таке, чого не мусило статися. Щось болісне і трагічне. І світ ураз змінюється – в ньому стає похмуро, прохолодно, самотньо, розгублено. Таке трапилося з Маріанною після того, як одного дня її старший брат втратив здатність говорити. Щоб раз і назавжди здолати трагічне, потрібно не боятися – поговорити про нього з рідними, прожити його разом і повернути в родину затишок і радість. А все найтепліше, найважливіше, найдорожче – те, що миттєво зникає: голоси, погляди, дотики – може зберегти пам’ять. Читайте повість відомого норвезького письменника Клауса Гаґерупа «Золота вежа» в перекладі українською Галини Кирпи. А про прихований дар трагічного в житті розповідає читачам казкотерапевт Катерина Єгорушкіна.
