Це перша поетична книга Аксани Спринчан, перекладена мовою її предків по мечу.
У характерному світі, створеному поетесою, поєднуються мріяння і драматична колізія, чуттєвість та інтелектуальність, традиція і експеримент.
Асоціативно-філософська поезія авторки для тих, кому кохання не заважає думати, а думання – кохати.
Можна навіть перефразувати: передусім для того, кому кохання не заважає перекладати, а переклад – кохати.
Миколі Мартинюку якраз вдалося узгодити український світ перекладів з білоруським світом оригіналів.
