У повісті «Сліпий музикант» письменник розповідає про життя заможної родини Попельських в українському селі. Їхній єдиний син Петрик народився сліпим. Письменник майстерно, з великим знанням людської психології, простежує його зростання. Анна Михайлівна, мати Петрика, безмежно люблячи і жаліючи хлопчика, намагається вберегти його від всіх життєвих труднощів і виховує його як рідкісну тендітну квітку. Та на заваді цьому стає дядько Максим, який в юності бився під прапором Гарібальді за свободу і об’єднання Італії. Дядько намагається привчити Петра до самостійності та переконує його матір у тому, що у хлопця «поки є всі шанси розвинути інші свої здібності настільки, аби бодай частково винагородити сліпоту. Але для цього потрібно вправлятися… Нерозумна турбота, яка позбавляє його необхідності в зусиллях, убиває в ньому всі шанси на повне життя». Усіх дивувало, як тонко Петрик відчуває дотик. Інколи здавалося, що він навіть розрізнює кольори. Хлопець упевнено ступав кімнатами, вільно розшукував необхідні йому предмети, навчився їздити верхи. Завдяки надто витонченому слухові він дедалі більше розумів природу, що його оточувала, захопився музикою. Спочатку це була сопілка, на якій грав конюх Юхим, а потім музики вчила мати, граючи на фортепіано. Кожна наступна сторінка книжки, то майстерно змальоване автором становлення особистості, його постійні пошуки свого я, відповіді на запитання про щастя, кохання, співчуття, музику.
