Завдяки пропонованому альбому фотографій читач має змогу з висоти пташиного лету поглянути на старовинні українські замки та палаци, більшість з яких, напевне, він побвчить вперше. Грубі камені стін контрастують з вишуканістю геометрії споруд, храми і монастирські будівлі немо би концентрують навколо себе новітні садиби; городи і сади місцевих мешканців і справді належать до інших часів, підкреслюють швидкоплинність життя і вічну спокійну красу природи. Ви бачите більше, ніж вогнища людського життя - перед вами незмірно багата і затишна українська земля з її зарубцьованими історією ранами, напіврозгаданими таємницями людських драм, закинутих в минувшину. З тим, що ніколи не вернеться, нібито втрачено всякий зв'язок, і руїни приречені на вічне мовчання.
Але чим далі від сьогодення справи рук людських, чим сумніші спогади, що навіює ледве вціліла конструкція історії, тим очевидніша потреба в збереженні всього того прекрасного і розумного, що залишило свій слід в колективній пам'яті нащадків.
Мандрівка Україною відкриває світ архітектурної думки, що диктувала свої естетичні норми навіть таким утилітарним спорудам, як оборонні замки, призначені зовсім не для того, щоб прикрашати круті пагорби Прикарпаття. Добре збереглися споруди князівського замку в Луцьку; шляхи спільної історії українців і литовців, досі мало вивченої, дозволили обійти школу азійського насильства, скоротивши термін ординського іга до одного століття. Численні фортеці розбудовано на Подністров'ї і в прилеглих до нього місцинах Галичини і Волині - Хотин, Кам'янець - Подільський, Чернелиця, Ізяслав, Староконстантинів, Почаїв, Вишневець. Той лісостеповий край між лісами Волині і Подніпров'я та Південним степом і називався на початку "Україною" ( "українною землею"); він віддавна був неспокійним, і будували тут переважно недовговічні фільварки, в яких жили орендарі. Тільки в ХVІІІ столітті землевласники почали масово будувати в Україні маєтки, розраховані на мирне життя. І хутори озброєних фермерів-козаків, і палаци знатного панства аж до кінця ХVІІІ ст. нерідко залишались укріпленнями, що могли витримувати облогу.
Україна сучасна, Україна ХХІ століття уже, здавалось би, не має нічого спільного з буремним, неспокійним краєм козаччини. Однак, незламність відчувається не тільки тоді, коли ви торкаєтесь рукою оборонних мурів старовинних фортець. В козацьких думах і піснях, в збережених архівами рукописах риторів і філософів відчувається високий дух свободолюбства, який і досі надихає моїх співвітчизників на пошуки істини, добра і краси. І минуле, і сучасне утворюють цілістність, що доносить до нас цінності свободи і справедливості, перетворюючи захисні мури в культурні пам'ятники.
