Вперше простежено становлення феноменального таланту геніального диригента, композитора, етнографа та письменника О. Кошиця (1875 – 1944), колізії його життя та творчості не тільки за його літературними працями, а й за новими матеріалами періодики, спогадами сучасників і листуванням. Надано відомості про художні надбання митця, творча діяльність якого свого часу була забороненою, замовчуваною або знехтуваною. Показано, що у творчій діяльності О. Кошиць успадкував принципові засади Лисенкового культу фольклору та водночас підтримував новий напрямок вільного його розвитку. Представляючи найкращі аранжування митців своєї генерації, він як інтерпретатор максимально рельєфно та натхненно розкрив їхню художню сутність, здобувши цим зразкам світове визнання. У власній же творчості митець сповідував традиційніші способи опрацювання пісні, хоча не цурався експериментів і в багатьох випадках сягав високого мистецького рівня. Нині його аранжування належать до популярного, активного репертуару хорових капел.
