Вертеп після його "відкриття" в 1840-х рр. залишається чи не найуніверсальнішою мистецькою формою. Двоповерховість, поєднання сакрального й профанного, трагічного й комічного перетворило дерев`яну скриньку з ляльками на одну з моделей світу. Від часу виникнення вертепу, а особливо після публікації тестів та наукових описів цього пересувного театру, у ньому віддзеркалилися майже всі суспільні зміни, які сталися в Україні. Та й саме слово "вертеп" набуло додаткових значень. Біля витоків цих процесів, як не дивно, стояли П. Куліш та Л. Глібов: один підказав способи модернізації вертепу, другий, назвавши місто "вертепом добра і зла", зробив перший внесок у розширення семантичного гнізда лек-семи "вертеп". Відтоді, звертаючись до вертепної форми, письменники міняли місцями "поверхи", в результаті чого сакральна дія відбувалася на землі, а профанна піднімалася на другий поверх, комусь не вистачило двох поверхів, отож, з`явився третій, четвертий, а когось не влаштувала вертикаль - і було запропоновано горизонтальне влаштування площин...
Пропонуючи вашій увазі цей збірник, де зібрано зразки багатьох із перелічених видозмін, які сталися з вертепом, сподіваємося, що він послужить імпульсом для подальших пошуків - і на папері, і на сцені.
