Як допомогти українцям вирватися нарешті з полону нав’язаної їм вторинності, як подолати їхню зневіру в себе, щоб вони могли побудувати свою справді незалежну і справедливу державу? Про це роздумує, пише натхненно й образно, виступає невтомно перед українцями Мирослав Маринович, який почав своє свідоме життя як дисидент і політичний в’язень радянського режиму, а нині, вже 24-й рік, працює про ректором Українського католицького університету у Львові і президентом Інституту релігії та суспільства УКУ. Тексти, що увійшли до цього збірника, написані в ті кілька останніх років спровокованого путінським режимом нинішнього загальносвітового сум’яття, коли світ потрапив у пастку авторитарності, популізму і національних егоїзмів, та ще й охоплений пандемією коронавірусу. Доволі впевнений рух України на шляху виходу з московського рабства й утвердження на світовій арені вже як не лише географічного, а й самостійного політичного суб’єкта також раптово загальмувався через суспільні турбулентності, викликані виборами 2019 року. Маринович часто звертається безпосередньо до молодих управлінців, журналістів, учителів, правників, громадських активістів, бізнесменів тощо, стверджуючи, що державницький розвиток України неможливий без духовного преображення її громадян. Чи має він рацію? У цьому ми зможемо пересвідчитися, коли українці нарешті подолають свій 40-річний шлях через пустелю – складний шлях громадянського змужніння.

• УДК // Історія України
• Виставки // Вільні! Креативні! Успішні!