«Географія почуттів» Тетяни Птахи — внутрішній монолог, що фіксує живу течію думок, багатство образів і асоціацій, який не тільки вражає і дивує, а й вабить: передусім своєю метафорикою, а також — надзвичайною щирістю.
Ведучи читача мапою почуттів згідно зі своїми переконаннями, знаннями, автор приводить його в країну кохання — до неймовірної первозданної сили любові, до потужного ґрунту розвитку справжності життя. Може, тому й немає в цій поезії різнохарактерних і різнопланових обману та фальші.
