У другому томі висвітлюється історія красного письменства українського середньовіччя — періоду Київської Русі. М. Грушевський тут аргументовано доводить, що київська література XI—XIII ст. є українською і що саме з української традиції зародилися література та культура білоруського і російського народів. Читач довідається про освіту і школу в Київській Русі; детально розглянуто агіографічні твори цієї доби, паломницьку та історичну літературу, зокрема «Слово о законі і благодаті» Іларіона Київського, «Повість временних літ», «Слово о полку Ігоревім».
