Інтелектуальний роман про вченого-самітника, виписаний у настільки високому стилі, що автора порівнювали і з Францом Кафкою, і з Володимиром Набоковим. Він не просто займається глибинним психоаналізом героїв за лекалами фройдизму, а й звертається до літературних архетипів, про які ще неодноразово згадуватимуть у ХХ столітті. Протагоніст роману прагне до раціоналізації дійсності — і ця особливість, беззаперечно, помітно вирізняє «Доктора Серафікуса» на тлі всієї традиції фольклорно-містичних творів українських письменників ХІХ століття. Навіть кохання В. Домонтович вводить не заради сюжетних зворотів чи скандального еротизму (а тут ще й натяки на гомосексуальність), а заради повнішої характеристики психології героїв. «Доктор Серафікус» — це спроба вивести на позір не-маскулінного героя, внутрішньо відцентрованого й із обтяженою підсвідомістю.
Повість-поема «Поза межами болю» Осипа Турянського (1880—1933) вважається одним з кращих творів, що змальовує Першу світову війну як пекло, через яке пройшли семеро приречених на смерть, зокрема й майбутній автор повісті.
