Князь Ярослав (978—1054) продовжив головну справу життя свого батька, Володимира Великого, — «збирання» давньоруських земель. Він відновив єдність Київської Русі, зміцнив державний апарат, заклав основи судової системи та здійснив культурні перетворення. Саме при ньому остаточно утвердилося християнство на руських землях, інтенсивно розвивалася освіта й книжність, здійснювалася грандіозна розбудова Києва як столичного міста. Київська Русь стала найбільшою державою Європи. Все це дає історикам підстави стверджувати, що час правління (1019—1054) Ярослава, прозваного Мудрим, — це час найвищого розквіту Київської Русі.
