Трагічна доля автора, як і його творів. Хоч 1992 року Феодосій Роговий за роман «Свято останнього млива» одержав Державну премію України ім.Т.Г.Шевченка, та навіть відзначений найвищою нагородою, як і решта його творів, лише зараз приходять до читача в авторському написанні. Роман складається з низки самодостатніх оповідей про окремих прикметних осіб Посулля або про якісь пам’ятні події в неписаному літописі краю.
Академік НАН України Іван Дзюба:
«Житейську долю Феодосія Рогового можемо уявити з його романів, автобіографічних у розширювальному значенні слова (про людей, серед яких і з якими жив, отже, й про себе); в ній були великі радощі, але й тяжкі гіркоти. Щось суголосне було і в творчій долі: радощі буття в сокровенному слові ‑ й страждання від поневірянь цього слова в дорозі до людей. За життя він так і не діждався неспотвореної, в авторському варіанті, публікації своїх романів «Свято останнього млива» (1982) та «Поруки для батька» (1988). Власне, такої публікації немає й досі, бо й у виданні 1991 року (Феодосій Роговий. Свято останнього млива. ‑ Вид-во «Дніпро») авторська редакція не в усьому врахована. Більше ніяких перевидань не було взагалі. Хоча Феодосій Роговий не тільки на них заслуговував, але ‑ як лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка ‑ мав, сказати б, і пряме право на них. Третій роман ‑ «Великі поминки» ‑ був опублікований у журналі «Вітчизна» (1990, № 8-9) і окремого видання так і не діждався, а останній роман ‑ «Гріх без прощення» ‑ не був закінчений: його опублікував син Феодосія Рогового Юрій у журналі «Київ» (1995, № 2-3). Були й інші публікації в журналах. Але й досі творча спадщина письменника не представлена цілісно. Якщо в радянські часи далися взнаки ідеологічно-цензурні чинники, то в пострадянські ‑ загальна деградація видавничої справи, та й віддаленість письменника від столично-спілчанської еліти».
Юрій Роговий, син письменника:
«Трагічна доля автора і трагічна доля самих романів... Читач має пам’ятати, що творилося все те ще не так давно і живі ті люди, хто все те пам’ятає…
Нинішня публікація ‑ це перше видання названих романів у авторському написанні.
Дуже хочеться щиро подякувати всім, хто причетний до з’яви цієї книги. Насамперед повернутися до світлої пам’яті Побратима Феодосія Рогового ‑ Григора Михайловича Тютюнника, який, на жаль, не дожив до виходу самого роману «Свято останнього млива», зробивши для його появи так багато.
Українці мають пам’ятати тих, хто все своє життя свято проніс у собі УКРАЇНСЬКІСТЬ, боронив рідну землю, мову, Батьківщину».
