1663 року відбулася Чорна рада в Ніжині, на якій гетьманом Лівобережної України обрали Івана Брюховецього. За майже двісті років потому Пантелеймон Куліш пише свій історичний роман, у якому транслює різні політичні позиції козацької еліти і передає складність конфлікту й багатоманіття думок тогочасного населення України. В історичний контекст автор вводить і вигаданих персонажів, зокрема протягує романтичну лінію — характери його героїв виходять живими й правдивими. Документальною основою для твору слугували спогади козацьких літописців Самовидця та Грабянки, деякі факти з них автор дозволив собі вільно інтерпретувати, чим викликав хвилю невдоволеної критики.
