Короткі оповідання Вадима Козловського нагадують замальовки, створені одним невідривним рухом руки. При тому вони настільки насичені справжнім життям - з його посмішками, роздумами та легким щемом, що дивуєшся - як в незначну кількість рядків можна вмістити все те, про що йдеться в цих невеличких розповідях? Але не в розмірі, звісно, справа. А в тому, що внутрішнє око художника вихоплює і розкриває те, що ми самі не завжди помічаємо в швидкоплинному навколишньому житті, яке сповнене справжнім щастям та справжнім болем.