Казки Оскара Вайльда (1854—1900), за словами автора, — “етюди в прозі, для яких з метою надання романтичного звучання обрано форму фантазій”. Твори, що увійшли до збірки, запрошують читача в чарівний світ, де все — вигадка і все — правда. Письменник звертається до вічних цінностей — любові, дружби, співчуття, жертовності заради щастя ближніх. Завдяки казковій формі, поетичності оповіді, мальовничості описів, яскравій метафоричності складні філософські питання набувають проникливого, виразного звучання, викликаючи у читача почуття благоговіння перед красою життя, благородними вчинками героїв, високими пориваннями людської душі та щирий протест проти несправедливостей світу.