Далеко-далеко звідси розташована чарівна країна, де в селищі Смурфидолі, біля річки Смурфки живуть дивовижні маленькі істоти — смурфики. Крім маленького зросту і блакитної шкіри, смурфики вирізняються ще й власною мовою: вони розмовляють по-смурфськи. А ще їм дуже смакує рослина, яка називається «сарсапарель». Смурфики все роблять разом і в усьому слухаються Тата Смурфика.

Король Смурф

Одного разу Татові Смурфу довелося на кілька днів полишити Смурфидол у своїх справах. Але хто буде головним на час його відсутності? Після початкових непорозумінь усі погодилися, що це питання слід вирішити в демократичний спосіб — шляхом загальних виборів. Де є вибори, там є передвиборні порожні гасла й обіцянки. Так сталося й у смурфиків, та ще й у підсумку народний обранець виявився не схильним до демократичного стилю правління... Отож і смурфикам, і читачам буде цікаво дізнатися, як деколи непросто буває обрати гідних кандидатів, які б відповідально ставилися до спільної справи та загального добра.

Смурфонія фа-смурф

Коли Тато Смурф організував смурфський оркестр, виявилося, що один із смурфиків геть-чисто позбавлений музичного слуху. Однак він не згоден попрощатися зі своєю мрією стати музикантом. У лісі він зустрів добру фею Аврору, яка дала йому чарівний інструмент — тюрлюляфон, на якому неможливо сфальшивити. Радісний смурфик повернувся у селище, аби вразити друзів чудовою грою. Проте фея Аврора насправді виявилася злим чаклуном Гаргамелем, а тюрлюляфон — підступним чаклунським знаряддям, від якого смурфики поснули непробудним сном. Тепер смурфик мусить знайти спосіб розчаклувати та врятувати своїх друзів…